Все ж таки я вирішив поділитися розповіддю мого товариша про ситуацію в Маріуполі, який зміг зателефонувати мені учора.
„Щоденно, щогодинно, щохвилинно місто зазнає не тільки обстрілів з «Градів», артилерії, але й бомбардувань житлових масивів — просто стирається з лиця Землі.
Обстріл житлових кварталів Маріуполя російськими фашистами
Причому рашистська авіація скидає бомби й в місця скупчення людей, які вимушені вибиратися з підвалів для того, щоб приготувати їжу.
Іншого виходу немає, оскільки, якщо вони будуть розводити вогонь в підвалах, то просто помруть від задухи.
А тепер на хвилинку уявіть собі, в якому фізичному і психологічному стані вже перебувають люди, які безвилазно сидять більше 2-х тижнів в тотальній темряві, не маючи світла і води.
В туалет ходять у відра. Уявіть тепер запах, який там панує. Ті, у кого залишились залишки їжі, їдять макарони сирими. Якщо вони є, звісно.Оскільки на вулицях не припиняється вогонь і навіть ті, відчайдушні, які вилазять з підвалів, щоб запастись дровами, знайти джерело води або приготувати їжу, ризикують і часто стають мішенню рашистів.
Вже є маса відео, як нелюди розстрілюють із танків навіть одиничних громадян з піднятими руками.
Загальне заховання тих, хто загинув від обстрілів росії містян Маріуполя
По всьому місту лежать трупи людей, яких раніше хоч прикривали пледами. Зараз в тих районах, де ведуться вуличні бої, цього вже давно не роблять.
Трупи просто гниють і стають здобиччю бродячих собак, пацюків тощо. Але це зараз.
Якщо так і далі продовжуватиметься, то вже зовсім скоро в місті може початись людоїдство, як у часи Голодомору 1932–33 рр.
Так, я також щиро радію за тих, хто зміг в останні дні вибратись із цього Пекла на Землі і виїхати на своїх авто з міста в сторону Запоріжжя. Але таких на сьогодні трохи більше 20000 і більшість з них ще не виїхали з окупованих територій. Тому що за Бердянськом продовжуються бої та ведеться вогонь зі сторони окупантів по дорогах.
Сьогодні мені написав друг, який зумів учора виїхати й зараз в Бердянську. Там теж проблеми з продовольством, хоча люди допомагають як можуть і влаштовують нічліг.
Зв’язку у Маріуполі практично немає, інколи в окремих районах проривається з перебоями. Але навіть для того, щоб надіслати SMS, часто необхідно підійматися на дахи будинків і наражати себе на небезпеку.
Деякі люди, які живуть поблизу річок Кальміус і Кільчик беруть воду для пиття звідти. Наскільки це небезпечно говорити не буду, враховуючи їх забруднення промисловими відходами металургійних заводів, але у людей просто немає вибору. Раніше вони хоч могли їсти сніг. Зараз його вже немає.Я попросив свого знайомого перевірити чи жива моя мама і близькі. Але в ті райони неможливо пробратись. І навіть на через невпинний вогонь, але й через відсутність доріг, на залишках яких усюди багато уламків мін і снарядів. А значить ризик проколоти шини.
З кожним днем кількість загиблих росте і вона значно перевищує офіційні дані поліції міста.
Оскільки просто неможливо порахувати кількість жертв Геноциду через безперервні бої. Проникнути в розбомблені будинки, де також багато жертв залишаються у квартирах. А скільки ще знаходиться під завалами.
Маріупольський драматичний театр — з попередженням пілотам: ДІТИ! Два дні то бомбардування росією.
Сьогодні за наказом путлера було скинуто авіабомбу на будівлю Драматичного театру, в якому від бомбардувань і обстрілів два тижні переховувались сотні дітей і їх матерів.
По попереднім даним, більше тисячі дітей і жінок загинули або помирають в ці хвилини від задухи і поранень. Окупанти не дозволяють рятівникам допомогти тим, хто залишився живим.
Путлер навмисне не дозволяє вже два тижні доставити гуманітарний вантаж в Маріуполь і дозволити хоча б небагатьом громадянам виїхати з міста на автобусах. Така „дипломатія по-путлеріськи“.
Міжнародна спільнота також не вживати достатніх заходів для того, щоб запобігти цьому Геноциду в ХХІ столітті.
Журналісти не можуть туди потрапити, щоб продемонструвати реальну картину Жахіття.
Сьогодні я прочитав, що і нечисленні співробітники Міжнародного Червоного хреста вже покинули місто.
Пологовий будинок в Маріуполі, розбомблений російськими окупантами
Тому я звертаюсь до всіх журналістів, блогерів, друзів, і просто небайдужих громадян максимально поширити інформацію про Геноцид, який відбувається кожну хвилину в Маріуполі та жертв якого стає все більше мирних жителів з кожним днем.
Вже очевидно, що путлер у відчайдушних спробах примусити українське керівництво до капітуляції має намір стерти це колись прекрасне місто біля моря з лиця Землі.
Йому важлива територія, а не люди. Ну і заводи, які не зазнають обстрілів.
З кожним днем шанси на евакуацію навіть тих небагатьох власників автівок, знижуються. Оскільки під постійними обстрілами залишається все менше вцілілих машин. Бензину також немає.
Так що, якщо не зробити рішучих дій на МІЖНАРОДНОМУ рівні, місто перетвориться на новий Бабин Яр.
Тільки невинно убитих жертв там буде більше, ніж в Києві в часи Другої світової війни.“
